Справы 1950 г. „Беларуская эміграцыя вачыма ўкраінскіх нацыяналістаў”
Беларуская эміграцыя і беларускія эмігранты ў заходнееўрапейскіх краінах і ў ЗША заўсёды былі прадметам увагі самых розных структур: ад сацыёлагаў да спецслужбаў. Але нашу эміграцыю, асабліва ў пасляваенныя часы, вывучалі і ў дыяспарах іншых уцекачоў з СССР. Нядаўнія “суседзі па нарах” у сацыялістычным лагеры аналізавалі беларускіх эмігранцкіх дзеячоў на прадмет мажлівай супрацы.
Найбольшую цікаўнасць да беларускай дыяспары выяўлялі ўкраінцы…
* * *
Натуральнае пытанне: а якім чынам справаздача ўкраінскіх эміграцыйных аналітыкаў за 1950 год патрапіла ў Міністэрства Дзяржаўнай Бяспекі? Адказ вельмі просты: усе эмігранты, як патэнцыйныя антысаветчыкі і шпегуны знаходзіліся пад самым пільным наглядам савецкіх спецслужбаў. Савецкай агентурай былі нашпігаваныя і беларускія, і ўкраінскія эмігранцкія цэнтры. І няма нічога дзіўнага ў тым, што ўкраінскія эмігранцкія дакументы, у тым ліку і аналітычныя справаздачы, адразу траплялі ў “кампітэнтныя органы”.
Безумоўна, украінцаў цікавілі не толькі беларусы: у машынапіснай справаздачы на 16 аркушах каротка аналізуецца і сербская, і грузінская, і калмыцкая, і нават казацкая эміграцыі…
КОРОТКИЙ ОГЛЯД ПОЛІТИЧНОГО СТАНУ
СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕМІГРАЦІЙ
Сьогоднішній огляд політично-організаційного стану східно-європейських еміграцій дуже конспективний і, що треба мати на увазі, спертий на дещо задавнених інформаціях, а зумовлене це неможливістю при браку засобів слідкувати зараз докладно за станом.
(…)
Таким чином, цей огляд повинен трактуватися як допоміжний у розв’язуванні поодиноких проблем чи ставлення до даних народів, повинен тільки допомогти для належного безпосереднього зглиблення власних заходів. Це тим більше, що життя приносить сталі зміни і вносить нові елементи, нові тенденції у даних політичних угрупуваннях.
Аналітыка ўкраінскагага эмігранцкага цэнтра зроблена выключна ў палітычным ключы. Украінцаў цікавіла:
— у якой ступені тыя ці іншыя дыяспары спачуваюць савецкай уладзе;
— у якой ступені кіраўнікі эмігранцкіх плыняў спачуваюць расейскай імперскай ідэі;
— ці падтрымліваюць тыя ці іншыя дзеячы кантакты з расейскай эміграцыяй, найперш – з былымі “уласаўцамі”, а таксама з коламі, якія групаваліся вакол Аляксандра Керэнскага, былога міністра-старшыні Часовага Ураду Расеі ў 1917 годзе;
— ці кантактныя кіраўнікі эмігранцкіх структур для наладжвання супрацы з украінцамі?
Матэрыялы, прысвечаныя беларусам, вартыя таго, каб прывесці іх цалкам:
БІЛОРУСЬКА ЕМІГРАЦІЯ
Білоруське політичне життя розколене поміж двома центрами: Білоруською Центральною Радою і Білоруським Національним Центром, а в послідовності мав назовні двох репрезентуючих Білорусь «президентів», проф. Радослава Островського – від БЦР та інж. Миколу Абрамчика (живе в Парижі) – від БНЦ.
1. Білоруська Національна Рада об’єднує діячів старої генерації, яка творила білоруську історію 1917-19 рр. і має за собою піддержку історичних білоруських партій, а саме:
а) Селянсько-робітнича партія визволення Білорусії;
б) Білоруська народна партія;
в) Білоруська незалежна партія (з її органом «Праця і воля»);
г) Білоруська селянська громада (з її органом «Беларуская слова»).
Крім того, БЦРада має також підтримку білоруських військовиків – колишніх партизан, що гуртуються довкола полк. Рогулі. Основою існування БЦРади – історичні акти з часів 1917-19 рр. Людською базою є як стара, так і нова еміграція по своїх переконаннях демократично і соціально-ліво настроєна в основі.
Президент БЦРади і рівночасно президент Білорусі є згаданий проф. Радослав Островський. Віцепрезидентом – др. М. Щорс, предсідником колегії (мабуть щось в ролі виконного органу) – др. Юрій Соболевський. З інших діячів слід відзначити інж. Кістеня (живе в Бакнангу біля Штутгарту) та представника БЦРади в США др. Єрмаченка.
Білоруський Національний Центр – організація, яка виникла в 1946-47 рр. з ініціативи т. зв. кривицького руху, а формально «Кривицької національно-демократичної партії», своєрідних білоруських націоналістів, які і єдино цей центр підпирають. Предсідником БНЦ є др. Станіслав Станкевич, а в інших діячів кривицьких певну ролю грає в цілому тому таборі В. Томашек, зараз висвячений на автокефального єпископа Білорусії (особистість неясна, кажуть, що був тісно пов’язаний з середовищем Власова).
Органом БНЦ – «Батьківщина». Узнаваний президентом Білорусі з боку БНЦ є згаданий уже інж. Мик. Абрамчик, що постійно живе в Парижі.
Про властиві причини виникнення в білорусів двох центрів сказати важко. Фактом є, що тут грали найрізніші комплекси, як церковний (легалістичний) напрямок БНР у відношенні до існуючого підпорядкування білоруської православної церкви московській патріархії та автокефалістичний — оточення Станкевича (побутово-територіальний). Станкевич опирається на елементах із Зах. Білорусі, з підпольських теренів, через що має закиди в полонофільстві, а, навпаки, на БЦР спадають закиди русофільства, і орієнтації на елемент із Центральної Білорусі, історичного спору щодо назви (кривичі чи білоруси), різних соціальних настановок (БЦР має тенденціі в ліво, а БНЦ в право) тощо.
Не виключене, що у всякому грають також ролю такі моменти, як опір генерацій, амбіцій та чужа рука. Характерне, м. ін., що Абрамчик – це колись видний діяч Комуністичного Інтернаціоналу Молоді та що живучи у Франції мав бути в добрих взаєминах з советофільськими елементами. В тому бігосі розібратися годі.
БЦР стоїть у зв’язках з УЦРадою, тоді коли БНЦ входить до АБН.
Коли ще говорити про відношення обидвох центрів до російської еміграційної акціі, то слід зазначити, що хоча БНЦ пробує ставити закиди в русофільстві БНРаді, так в ім’я правди належить створити, що у зв’язку з акцією Керенського орган її «Беларускає слова» помістив статтю «Уваскресли Лазар» (з 20. VII.49), в якій виразно займає вороже становище керенщині.
Што ў тае справаздачы адпавядала рэчаіснасці, а што не надта, мусяць вырашаць гісторыкі.
Але ж, як і кожны погляд “з боку”, украінская аналітыка 1950 года цікавая найперш незаангажаванасцю. Дый некаторыя моманты, прапісаныя ў гэтым дакуменце (напрыклад – традыцыйны раскол паміж двума беларускімі цэнтрамі і “гістарычная спрэчка, якая тычыцца саманазову беларусаў”) актуальныя і па сёння.
[Not a valid template]
* * *
З наступнай перадачы вы дазнаецеся пра тое, як у брэжнеўска-андропаўскія часы ў СССР трактаваўся лозунг “Ніхто не забыты, нішто не забытае”.
Уладзіслаў Ахроменка, Беларускае Радыё Рацыя, архіў Службы Бяспекі Украіны
Радыё Рацыя выказвае падзяку Цэнтральнаму Галіноваму Архіву СБ Украіны, г. Кіеў, за прадстаўленыя матэрыялы, архіўную справу Фонд 13, адзінка захавання 101
У якасці ілюстрацыйнага матэрыяла скарыстаны здымак дэманстрацыі беларускіх эмігрантаў у Лондане, 60-я ці 70-я гады, прыватны фотаархіў А. Бельчанкі;